Безпека у всесвітній мережі

11 січня у бібліотеці школи № 136 був проведений захід «Безпека дітей в Інтернеті» присвячений акції «Рік безпеки в Інтернеті», в заході взяли участь учні 3-4 класів  Мета проведення західу полягає у тому, щоб зробити Інтернет менш небезпечним місцем для дітей,  надати знання про небезпеку, яка існує в Інтернеті, і шляхи її подолання. Протягом гри діти продемонстрували свої знання з історії інтернету,  називали його позитивні та негативні риси тощо. Відкритий захід дав змогу  продемонструвати  можливості інтернету, попередити дітей від загроз «павутини» і ознайомити дітей з  принципами безпечного онлайн-поводження.

Знову і знову ми повертаємося до давньої мудрості: хто попереджений, той озброєний. І готуючи дитину до великої подорожі в Інтернеті, ми можемо захистити її від шкоди, від безвідповідальних людей в мережі.

19 січня – Водохреще (Богоявлення, Йордан)

Свято Водохреще, що відзначається 19 січня, має й іншу назву - Богоявлення. Може виникнути закономірне запитання: чому Богоявленням названий не день народження Ісуса Христа, а саме цей день. Відповідь проста: справжній день не той, у який Христос народився, а той, у який він хрестився й освятив воду.

Святкувати Богоявлення християни почали ще з апостольських часів. Збереглося свідчення святителя Климента Олександрійського від II століття про нічне пильнування, яке вчиняється перед святом Водохрещення Господнього. Починаючи з III століття, Григорій Чудотворець, мученик Іполит і всі великі отці Церкви проводили в день свята особливі розмови з паствою, у яких роз’яснювали його зміст.
На відміну від багатьох інших свят, що поєднали традиції народні й церковні, Водохреще – суто християнське свято. Воно прийшло до нас із запровадженням християнства.
Коли Ісусу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух. Звідси й пішла традиція хрещення у воді.

Інтернет-ресурси

Спеціалізовані Інтернет-сайти дитячої літератури:
http://childbooks.blox.ua/ — «Книги для дітей»
http://abetka.ukrlife.org/ —для дітей «Весела абетка»
http://www.abetka-logopedka.org/ — «Світ дитини»
http://www.kazka.in.ua/ — «Українська казка»
http://www.ae-lib.org.ua/_lit_child.htm — «Дитяча література»
http://www.levko.info/ — «Левко»
http://www.mysl.lviv.ua/ — «Країна міркувань»
http://slovogray.narod.ru/ — сайт Ігоря Січовика
http://dytjachi-virshi.org.ua — авторський сайт «Віршики пана Назара»
Пізнавальні Інтернет- сайти:
http://www.kinder.ru/ – Каталог дитячих ресурсів (Інтернет для дітей)
http://mults.spb.ru – Ресурс для перегляду дитячих мультфільмів
http://www.deti.fm – Сайт дитячого радіо
http://detstvo.ru/library – Сайт дитячої літератури
http://shishkinles.ru – Сайт для тих, хто полюбляє дитячі казки

Аудіокнига у бібліотеці

Аудіокнига - це компакт-диск із записом літературного твору, будь то класичний роман, або дитяча казка. Текст твору читають відомі актори та професійні читці, що робить такий диск ще більш привабливим. Комфортність аудіокниги в тому, що її можна слухати в будь-якому місці - в машині по дорозі на роботу або на дачу, на роботі (але тільки щоб не заважало основному заняттю), вдома, на відпочинку, тобто, поєднувати приємне з корисним. У наше століття скажених швидкостей, коли кожна хвилина на рахунку, просто не залишається часу, щоб освіжити в пам'яті класику або, навпаки, познайомитися з новинками літератури.
     Та й формат запису теж зручний своєю різноманітністю - аудіо-CD, MP3-CD і аудіокасета. Залишається тільки вибрати те, що потрібно саме вам.

8 січня сповнилося 75 років від дня народження Василя Симоненка

У шістдесяті роки XX століття в українську літературу ввійшов молодий, талановитий поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Це – Василь Симоненко (псевдоніми: В.Щербань, С.Василенко, Симон). Його світлій пам'яті, його палкому і ніжному слову присвячений наш урок.
Олесь Гончар зазначав: «Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла би спокійно обійтися, нічого істотного не втративши. А є такі , що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи – її кровообіг проходить крізь них. Є такі, чия творчість стає мовби часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаєм, і тих ландшафтів, що нас чарують, і помислів, що ними живем. Симоненко такого типу поет По таких читач вивіряє свої емоції, свої заповітні думи». В.А.Симоненко – представник «Київської школи» шістдесятників.

Бібліотека-медіатека

В сучасній літературі досить часто поряд із терміном „ШБІЦ”, використовують термін „медіатека”, який трактується як збір інформаційних ресурсів на всіх видах носіїв, спрямованих на забезпечення змісту і методики навчального процесу, виховної роботи.

Бібліотека-медіатека, на її думку, збирає і каталогізує матеріали на всіх видах носіїв, що забезпечує можливість користувачам для індивідуальної роботи і максимально можливий доступ до інформації.

Термін „медіатека”, як правило, застосовується для бібліотек, які містять інформацію на різних носіях інформації: книги, мікрофільми, аудіо-, відеоматеріали, CD і мають вихід в Інтернет. Головне завдання шкільної медіатеки – участь у освітньому процесі не забезпеченням і не допомогою в підборі посібників, а саме безпосередною участю.

Шкільна медіатека являє собою централізований збір друкованих і аудіовізуальних матеріалів в школі.  Шкільна медіатека містить максимально можливий об’єм ресурсів і надає доступ засобами комп’ютера чи інших засобів зв’язку до додаткових джерел інформації та матеріалів. Термін „шкільна медіатека” використовують для того, щоб підкреслити, що вона функціонує одночасно як традиційна бібліотека з друкованими виданнями, так як і центр аудіовізуальних матеріалів.