Казкотерапія

 Що таке казка? Історія, розказана вам у дитинстві. Духовна спадщина, залишена нам предками. А ще — спосіб осягнення таємниць старовини, банк життєвих ситуацій і криниця життєвої мудрості.

  Психологи виявили, що казка має лікувальну дію, і розробили новий метод психотерапії — казкотерапію.

  Казкотерапія є досить давнім психолого-педагогічним методом. Знання про світ, філософію життя споконвіків передавалися з вуст у вуста, а також записувалися; кожне покоління перечитувало і засвоювало їх.
Сьогодні під терміном “казкотерапія“ розуміється спосіб передачі знань про духовне виховання і соціальну реалізацію людини. Саме тому казкотерапію називають системою виховання, співзвучною духовній природі людини .

Казкотерапія дозволяє здобути відчуття психологічної захищеності в повсякденному світі, дає можливість програти основні життєві ситуації в «захищеному режимі» –  посередництвом казок. Даний вид терапії дозволяє глибше розібратися у собі, активізувати внутрішні ресурси людини.

  Казка — це творчість, доступна кожній людині.

Важливим фактом є той, що деякі казки мають терепевтичий ефект і для дітей і для дорослих: читаючи казку, роздумуючи про неї, людина на несвідомо-символічному рівні «запускає» власні творчі процеси.

  Цінною рисою казок є те, що в їх ході відбувається певна трансформація – слабкий герой перетворюється в сильного, недосвідчений в мудрого, лякливий у сміливого тощо. Таким чином казка чудово сприяє розвитку дитини. Дитина з певного віку асоціює себе з головним героєм і в своїй уяві подорожує, бореться з чудовиськами, перемагає зло, перемагає страхи та ін., тобто «проживає» казку.

  Групове застосування казкотерапії дає можливість «проживати» казку у вигляді гри чи вистави, що сприяє не лише психічному, а й фізичному оздоровленню дитини. Це ми найкраще спостерігаємо в роботі гуртка «Лялька і книга»: діти з задоволенням вчать сценарій постановки, підбирають героїв-ляльок, а на дозвіллі  експромтом розігрують власні видумані історії для своїх героїв, які, за спостереженням колег-бібліотекарів дуже близькі з життєвими. Чи не таким чином діти знімають стрес, душевний біль, а можливо втілюють в життя свої задуми? Питання досить риторичне, зважаючи на те, як часто ми,батьки, зупиняємо свою робочу метушню задля відповіді на дитяче питання чи просто щоб обійняти та наділити посмішкою сина, дочку...

 У тендерному (статевому) відношенні всі казки, міфи, легенди, притчі можна умовно розділити на три групи:
- «чоловічі»: головний герой — чоловічий персонаж (до таких казок можна віднести всі міфи й легенди про героїв, а також казки, головні герої яких належать до чоловічої статі);
- «жіночі»: головна героїня (або героїні) — персонаж жіночої статі;
- «змішані»: є два головних герої обох статей.
Сюжет «чоловічих» і «жіночих» казок побудований таким чином, щоб герой (або героїня) самостійно розібралися з виникаючими труднощами й винесли певний урок для себе. Сюжет же «змішаних» казок, у яких діють антропоморфні герої, обов’язково завершується возз’єднанням героя й героїні, весіллям.
Тобто «чоловічі» казки відображають чоловічі стратегії поведінки, ставлення до життя, уроки, а «жіночі» – відповідно, жіночі. «Змішані» ж казки оповідають про взаємини й взаємовплив мужності й жіночності і їхній гармонізації.

 Давним-давно наші мудрі предки розділяли методи виховання дівчаток і хлопчиків. У хлопчиків розвивали мужність, а в дівчат – жіночність. Найбільш популярними «жіночими» казками є «Червона Шапочка», «Маша й Ведмідь «Крихітка-Хаврошечка», Попелюшка» »( але не в сучасній інтерпретації), і т.п. Якщо в «чоловічих» казках не завжди присутні жіночі образи, то в усіх «жіночих» казках обов’язково є чоловічий персонаж. Героїні доводиться або будувати з ним стосунки, вступаючи в боротьбу («Червона Шапочка», «Маша й Ведмідь»), або вона готує себе до щасливого шлюбу («Крихітка-Хаврошечка», «Морозко», «Попелюшка»). Мрії, дії жіночих героїнь обов’язково звернені до чоловіка (за винятком, мабуть, міфологічних амазонок). Це не дивно. Принципи Любові, продовження роду, основні для жінки, не можуть бути реалізовані без участі чоловіка. Фактично всі „жіночі” казки допомагають дівчинці осягнути зміст жіночності й таємницю, варіації взаємин із чоловіком.
У такої казкотерапії виявилося безліч плюсів:
• розвиває фантазію мами,
• розвиває фантазію і мову дитини,
• добре застосовувати, коли очі втомилися (наприклад, після роботи), коли читати зовсім нічого не хочеться,
• можна сміливо варіювати довжину казки в залежності від кількості часу і сил,
• якщо придумати яку-небудь смішну казку, то спільний регіт чудово знімає напругу, засинаєш з посмішкою,
• подібне спільне проведення часу чудово зближує всіх, хто бере участь в цьому процесі
• дитина усвідомлює, що казка - це не щось придумане в одній формі раз і назавжди, а вона «жива», все в казці можна поміняти, як того забажає автор. Треба тільки підключити свою фантазію.