Легко книгу прочитати , але не легко її написати. На це інколи ідуть роки. В складному процесі створення книги найважливіше її написати. Ви вже знаєте про багатьох письменників: Гайдара, Іваненко, Забіла, Ж. Верна , Чуковського.Вони писали і пишуть книжки, які відкривають великий і такий дивний світ.
Це дуже нелегка робота. Перший читач книги – редактор. Він дає першу їй оцінку, продумує як її слід допрацювати. Одночасно з редактором над рукописом працюють
« оформлювачі» - технічний редактор, фотограф, і художник. Адже малюнки теж важлива річ. А коректори. Це найуважніші люди у видавництві. Вони вишукують помилки, які не помітили до них.
На тій же сторінці надруковано тираж, назву друкарні , адресу.
Перший цех – наборний. Саме сюди в першу чергу попадає рукопис. Тут стоять машини лінотипи, схожі на друкарські, але більш складніші. Біля них сидять робітниці і стукають по левішах, із лінотипа випадають відлиті з металу строчки 6 – 7 за хвилину. З цих строчок складають сторінки книги.
З наборного цеху полоса направляється в друкарський цех. Тут машини які самі друкують. Розрізають полоси на лінійки, самі їх складають. Самі рахують, скільки надруковано листків.
В іншому цеху друкують малюнки. Тут стоїть величезний фотоапарат. Перед апаратом на екрані – картинка. Фотограф знімає малюнок. Потім переводиться малюнок на цинкову пластинку, змазують фарбою, прикладають до паперу і картини з’являються на папері. Все це робить теж машина.
Книга надрукована, але це ще не все. Щоб вона стала такою, якою ми її бачимо, потрібно зібрати всі листки, зщити їх, а потім одіти в нарядне плаття – обкладинку.
Це роблять в брошурному цеху. Тут знову трудяться машини. З друкарні книги всі йдуть на склад, в магазини, в бібліотеку, а звідти всім вам.Книга розповість вам про пригоди героїв, але не може розповісти, яким шляхом пройшла сама.
Комментариев нет:
Отправить комментарий