Матеріал до тренінгу «Он-лайн бібліотекар

Віртуальне спілкування та нетакет

 (Матеріал до тренінгу «Он-лайн  бібліотекар»)

Наприкінці XX ст. завдяки масовому впровадженню комп'ютерних технологій та Інтернету люди отримали ще один засіб комунікацій — так зване віртуальне спілкування.

Інтернет значно розширив способи передачі та отримання інформації. Кількість користувачів Глобальної мережі постійно зростає. Тільки в Україні за останніх два роки вона виросла більше ніж у півтора рази. Нині всесвітньою павутиною в країні користується 3,2 млн. або 8 % населення.  За даними спеціалістів 91% користувачів мережі використовують Інтернет саме для спілкування.

 

Багато сайтів в Інтернеті надають можливість доступу до інтерактивних сервісів. Створено програми, які підтримують «живе» спілкування в режимі реального часу. Наприклад, у чаті за допомогою електронних засобів беруть участь великі групи користувачів. Спілкування у деяких програмах (ISQ, Skype тощо) можна вважати аналогом телефонної розмови. При цьому дві особи, які спілкуються, мають доступ до одного серверу і знаходяться у системі в той самий час. Крім обміну голосовими чи текстовими повідомленнями, кожен із співрозмовників отримує можливість, одночасно з розмовою, обмінюватись файлами (текстовими, графічними, аудіо та відео).

Для того щоб спілкування у віртуальному просторі не принижувало людину, а, навпаки, сприяло її особистісному зростанню необхідно дотримуватися загальноприйнятих етичних вимог та правил мережевого етикету. Тому з появою Інтернету в наше життя навіть увійшло поняття нетикет (netiqutte — від англ. net — мережа та франц. etiqutte — етикет) —  правила поведінки спільноти у мережі Інтернет, традиції і культура, яких додержується більшість користувачів Інтернету.

Правила мережевого етикету (нетикету) вперше були сформульовані Вірджінією Ші (Virginia Shea) у книзі  «Нетикет» (“Netiquette”) :

Правило 1. Пам’ятайте, що ви спілкуєтесь із людиною. Не вчиняйте іншим того, що не хотіли б отримати самі. Потрібно поставити себе на місце тієї людини, з якою розмовляєте. Звичайно можна відстоювати свою точку зору, але не ображати чи зневажати співрозмовників. Потрібно пам’ятати, що ми маємо справу з екраном, отже, співрозмовник бачить зазвичай слова. А жестикулювати чи змінювати інтонацію у голосі — безкорисно, бо це він не побачить. Звичайно потрібно зауважувати, що Ви можете помилятися у деяких значеннях слів.

Правило 2. Дотримуйтесь тих самих правил поведінки, що й у реальному світі. Не зважаючи на те, що це не реальний світ, не робіть нічого такого, чого б Ви не зробили в реальному житті, де вже на підсвідомому рівні ми відгоряємось законам. Але оскільки, у мережевому суспільстві складно знайти та покарати порушників, тому люди поводяться не належним чином, виправдовуючи себе тим, що мережа — це «зовсім не те, що в житті».

Правило 3. Поважайте час і можливості інших, бо не всі користувачі мережі Інтернет мають у своєму розпорядженні високошвидкісні канали передачі даних. Коли Ви надсилаєте електронний лист чи повідомлення у конференції, Ви фактично претендуєте на чийсь час. І тільки Ви відповідальні за те, щоб адресат не витратив час даремно.

 Правило 4. Зберігайте обличчя. Використовуйте переваги анонімності. В Інтернеті Ви можете зустрітись із тим, кого б ніколи не зустріли в реальному житті. І Вас не осудять за колір шкури, осі, волосся. Однак Вас будуть оцінювати з точки зору того, як Ви пишете, і формуватимуть думку про Вас, лише на підставі манери висловлювання думки.

Правило 5. Допомагайте іншим там, де Ви це можете зробити.  Чому потрібно ставити запитання у віртуальному світі ефективно? Тому що Ваші запитання читає багато людей, які знають на них відповідь. Отже, загальний обсяг знань у Інтернеті збільшиться. Якщо Ви отримали багато відповідей на своє запитання потрібно скласти їх і надіслати одним повідомленням. Таким чином, інформацію буде легше шукати.

Правило 6. Не втручайтеся у конфлікти і не допускайте їх. Мережевий етикет не зовсім забороняє флейми. Це стара традиція мережі. Вони можуть давати задоволення як авторам, так і читачам. Але нетикет проти флейтів, які переростають у «війни» — дискусії із серій злісних послань, якими обмінюються 2 або 3 учасника. Ці дискусії можуть захлеснути усю розмову і втопити корисну інформацію в смітті, знищивши усю позитивну атмосферу.

Правило 7. Не зловживайте своїми можливостям, і не давайте іншим. Поважайте право на приватне листування. Деякі люди у віртуальному просторі почувають себе професіоналами. Це системні адміністратори, аси в кожній мережевій грі, експерти в кожному офісі. Маючи ширші знання або повноваження, ці люди автоматично здобувають перевагу. Однак це зовсім не означає, що вони можуть нею користуватися. Наприклад, системні адміністратори не повинні читати приватні поштові повідомлення.

Правило 8. Навчіться вибачати іншим їхні помилки. Коли хтось припускається помилки — будь це помилка в слові, необережний флейм, безглузде запитання або невиправдано довга відповідь, - поставтесь до цього поблажливо. Навіть, якщо аж свербить відповісти, поміркуйте двічі. Якщо у Вас гарні манери, це ще не значить, що Ви маєте ліцензію з викладання цих манер усім іншим. Якщо ж Ви вирішили звернути увагу користувача на його помилку, зробіть це коректно й краще не в конференції, а в приватному листі. Дайте людям можливість повагатися. І не будьте бундючним та гордовитим. Як відомо, виправлення в тексті часто-густо містять граматичні помилки і вказівка на недотримання правил етикету, буває, демонструє порушення цього ж етикету.

Правило 9. Оформляти інформацію для її зручного сприймання. Потрібно так оформляти свою інформацію, що те, чим ти хочеш поділитись можна було легко читати. Форматувати так заголовки і текст, щоб усього було в міру, і не перенасичено (виділений курсивом, жирним, колір фону, використання верхнього регістру.) Потрібно зауважити, що написання слова у верхньому регістрі означає підвищення тону голосу чи крик.

Інтернет постійно розвивається, з'являється усе більше користувачів. І, починаючи спілкування в мережі, люди припускаються помилок, які з'являються через незнання мережного етикету. Так можна завдати неприємностей не тільки співрозмовникам, але й собі особисто.

Для запобігання помилок у спілкуванні в мережі слід знати основні поняття мережного етикету, до яких належать:

флейм ( від англ. flame — полум'я) — це процес, який іноді виникає при спілкуванні в Інтернеті, «словесна війна». Це зненацька виникле бурхливе обговорення, у процесі якого учасники звичайно забувають про первісну тему, переходять на особистості й не можуть зупинитися. Звичайно флейми виникають спонтанно, розвиваються дуже швидко й закінчуються лише при втручанні модератора або коли всі учасники остаточно утомляться. Це той самий вид суперечки, у якій істина не народжується — по закінченню флейма всі сперечальники почувають себе незручно й ніякого конструктивного результату флейм не дає.  Якщо користувач мережі став мимовільним учасником флейма, найбільш розумна поведінка в такій ситуації — один раз максимально чітко, конструктивно й доброзичливо виразити свою позицію, і більше в дискусію не вступати. Тоді вона, швидше за все, загасне сама. Якщо ж намагатися довести свою правоту — флейм буде ставати тільки жаркіше й становище й імідж його учасників будуть лише погіршуватися;

флуд (від англ. flood — повінь) — це повідомлення в інтернет- форумах великі за обсягом  й не наповнені ніякою корисною інформацію. Флуд поширюється як від «нема чого робити», так і з зловмисною метою, наприклад, із бажання комусь досадити. Технічний флуд є хакерскої атакою з великою кількістю запитів, що приводить до відмови в обслуговуванні;

спам - повідомлення, що надсилаються вам від невідомих людей або організацій, яким ви не давали на це дозволу. Найчастіше термін «спам» вживається в значенні «поштовий спам». Як правило, спам — це масове розсилання на велику кількість адрес, що містить рекламу або комерційні пропозиції, а також листа щастя тощо.  Зазвичай такі листи мають захоплюючі заголовки, такі як «Заробіток не виходячи з будинку» або «Терміново!!! Унікальна пропозиція». Інформація, що розсилається подібним способом, не заслуговує довіри. Спамові листи також можуть бути «рознощиками зарази», тобто містити файли з вірусами;

офтопік (від англ. off-topic — поза темою) — повідомлення не по темі (топику)топікуго обговорення або поштового розсилання. Зустрічається, коли учасники інтернет-співтоваривств починають спілкуватися на другорядні або (що більш характерно) на зовсім відвернені теми, відмінні від тієї, що оголошена в заголовку поточного обговорення. Неприємність офтопика полягає в тому, що люди, що шукають інформацію за темою, записаною у заголовку форуму, що містить офтопик, заходять у її обговорення, сподіваючись побачити там корисну інформацію, але натрапляють на відомості зайву, що не приносить їм користі. Таким чином, ефективність пошуку може бути сильно знижена, якщо модератор обговорень не прийме відповідних заходів до послаблення офтопіку в них;

хотлинк (англ. hotlink) — включення у веб-сторінку файлів-зображень або інших ресурсів із чужого сервера. Цей прийом використовується несумлінними веб-мастерами, які змушують браузер відвідувача завантажувати картинки із чужого сервера. Тим самим витрачаються чужі ресурси й трафік.

Найчастіше під явним порушенням мережевого етикету сьогодні розуміють образи й перехід на особистостей, зловмисний відхід від теми (офтопик), рекламу й саморекламу в не призначених для цього місцях. Також цілком імовірно порушенням нетикета можуть виявитися наклеп і інша зловмисна дезінформація (обман) або плагіат.

Формування мереженої культури учнів, яка забезпечить їм безпечний „серфінг” в мережі, розширить можливості для навчання, роботи, відпочинку — одне з основних завдань. Робота в цьому напрямку сприятиме формуванню позитивного образу  шкільної бібліотеки в очах учнів.